?

Log in

No account? Create an account
Цегляна стіна

zhuraf


Журнал Івана Вербицького


Євромайдан 2013
Цегляна стіна
zhuraf


От і в мене дійшли руки до фотографій з Євромайдану. Коли то все тільки почалося, не хотів робити багато записів. Думав, що воно швидко закінчиться і вийде гарна фотоісторія. Але Майдан все не кінчався і не кінчався, до звичного спокійного життя так і не вдавалося повернутися. Фотографії накопичувалися і відкладалися. Хіба зараз, у Львові на свята, знайшовся час прийшло розуміння того, що пора. Це буде підбірка про Євромайдан 2013 року, яка вочевидь ще матиме продовження в році теперішньому.

Ця історія не претенує на репрезентативність чи об'єктивність. Тут немає багатьох головних подій чи об'єктів. Наприклад, під час оборони Майдану 10-11 грудня було не до того я забув картку пам'яті в ноутбуці; а на концерті Океану Ельзи хотілося просто стояти і слухати. Тут немає й ночі на 30 листопада, бо, попри бажання залишиться, якоїсь холєри я саме того вечора таки пішов додому, взявши хіба наклейку "не піду з Майдану до відставки Януковича" на сувенір. Потім думав, чи не поява цих наліпок напередодні спричинила розгін? У будь-якому разі ця підбірка є не більше ніж суб'єктивним поглядом автора на деякі моменти його участі в Євромайдані.

Дивитись даліCollapse )

(no subject)
Цегляна стіна
zhuraf


Львівський керамічний завод, 2 січня 2014

Сувенір зі Львова
Цегляна стіна
zhuraf


Цей магніт з фестівських "Львівських цяцьок", стилізований під кришку пивної пляшки, презентує гостям міста Львів як bike-friendly city. 27 грудня 2013

(no subject)
Цегляна стіна
zhuraf


Львів, 30 грудня 2013

Чарторий
Цегляна стіна
zhuraf


Десенка або Чарторий - протока Дніпра, яка починається від гирла Десни і омиває зі сходу Труханів острів. Київ, 27 листопада 2013, поміж ЄвроМайданами.

Хочете лавочку - напишіть своєму меру
Цегляна стіна
zhuraf


Волею долі Через те, що гуртожитки одного з кращих університетів країни розкидані по різних околицях Києва, я зараз живу в одному з найбільших спальних масивів України. Якщо подивитися на якого схему спрощено, можна побачити, що магістральні вулиці ділять район на різної форми квартали. Посередині кожного з кварталів зазвичай є довга і широка пішохідна доріжка, добре убезпечена від руху автомобілів. Ідеальне місце для проведення часу, не виїжджаючи "в місто": тут можна вигулювати собак, робити пробіжки, гуляти з дітьми і їздити з візочками. А ще, навколо доріжки сконцентровані кілька шкіл і дитячих садків, які обслуговують квартал.

Одного дня я зрозумів, що для того, щоб погортати книжку на свіжому (припустимо, воно свіже) повітрі, мені потрібно їхати заледве не в центр міста. Начитавшись всяких мудрих урбаністичних блогів я знав, що проблема в непристосованості інфраструктури в мене на районі до проведення дозвілля, і цю задачу можна вирішити просто поставивши вздовж пішохідної доріжки лавочки. Всі будуть щасливі: пенсіонери, які матимуть де перепочити; діти, які зможуть тут бавитись; і навіть знамениті місцеві гопи, які будуть мати де випити пиво. От тільки як я - звичайний студент - можу добитися тих лавок? Ну не буду ж я ходити від квартири до квартири в не дуже рідному місті і збирати на це гроші. Та й що потім з тими грошима... Я, звичайно, захоплююсь діяльністю alex_shutyuk, але зробити так само не можу (чи можу насправді? але зараз не про це).

Одного прекрасного дня до мене прийшла геніальна в своїй простоті ідея. Насправді потрібно зробити хоч щось, навіть якщо це нічого не дасть. Для початку написати нашому шанованому недомеру Попову і голові місцевої районної адміністрації і попросити поставити лавки, пояснивши, чому вони мені треба. Я ж знаю, що ці звернення не просто так, на них потрібно відповідати по суті на протязі якоїсь-там кількості днів. Принаймні, буду мати відписку. Тому я написав два листи і став чекати.

Пройшло трохи часу, але відповідей не було. Я поїхав до Львова, потім в Крим. А коли повернувся - побачив вздовж доріжки лавочки. Місцями погано встановлені, часом трохи криві. І я навіть не згадую про їхній дизайн, який дуже пасує до панельних будинків. Але вони стоять. На них відпочивають пенсіонери і мами з візочками, бавляються діти і бухають увечері алкаші. Вуаля! Листа-відповіді, попри Закон України про звернення громадян, я, між тим, досі не отримав :)

Мораль історії в тому, що якщо тебе щось не влаштовує в твоєму місті, вочевидь, малоймовірно, що ти очолиш громадський рух за якісну зміну урбаністичного простору. Не потрібно дивитися на успішні приклади діяльності активістів і думати, що тобі так не під силу. Потрібно взяти і зробити хоч щось найпростіше. Навіть якщо це щось незначне, і малоймовірно, що воно принесе результат - навіть незначна ймовірність, яку дає дія, значно більша за 0%, які гарантує бездіяльність. Якщо ви хочете змінити простір довкола себе, але не чуєтеся здатними організувати громадський рух - для початку просто напишіть своєму меру. Це краще, ніж нічого, але навіть це може спрацювати!

Фотографія 1 листопада 2013

Урбаністичне 7
Цегляна стіна
zhuraf
1. Стаття Джарета Волкера про те, чому транспортна система з пересадками є ефективнішою.

2. Стаття Сергія Давидова про те, якою має бути хороша дорога.

3. Пост про "маршрутки" в Європі від alzel.

4. Стаття в блозі anotherukraine про інфраструктуру, гармонійну перш за все з природою.

5. Проект UNIKA architecture&urbanism з відродження Митрополичих садів і площі перед Університетом Франка. Їхній же проект перетворення Добробуту.

6. Пост tema про жахливу традицію декорувати цоколь, яка, на жаль, дуже живуча у Львові.

Виноградники в долині річки Демерджі
Цегляна стіна
zhuraf


Найвражаючий момент по дорозі на Південний берег Криму - це коли минаючи Ангарський перевал траса Е105 виходить на південний схил Кримських гір в серпантином спускається в Алушту, відкриваючи панораму на Чатир-Даг-яйлу, Демержі-яйлу, Бабуган-яйлу і Чорне море внизу. А на схилах виноградники. Особливо мальовничо вони виглядають восени, коли, жовтіючи, фарбуються в найрізноманітніші кольори від зеленого до багряного.

Побачивчи цю красу через вікно тролейбуса "Сімферополь-Ялта", я не міг на зворотньому шляху проїхати повз.

Читати даліCollapse )

Бал хризантем. Нікітський ботанічний сад
Цегляна стіна
zhuraf


В Криму я потрапив на Бал хризантем в Нікітський ботанічний сад. Цього року він проходить у 80-й раз. Не очікуйте побачити тут неозорі плантації квітів, як на мімімішних фотографіях з Нідерландів. Але і кічевих квіткових композицій сумнівної краси, як на київському Співочому полі, тут не буде. Краса в вишуканості.

На середнього розміру галявині ("літній театр" ботанічного саду) - кілька концентричних кіл, поділених на сектори, в кожному з яких цвіте окремий вид. Види підписані, однак інформації на табличних, як на мене, замало. Було би круто зробити якісь невеликі екскурсії, під час яких відвідувачам розказували якісь найзагальніші відомості. Або створити аудіогід чи навіть просто надрукувати буклети з основною цікавою інформацією. Вочевидь, це проблема української гостинності як такої, а не лише ботанічного саду зокрема. У будь-якому випадку хотілося б надіятись на краще.

Бал хризантем - чудова можливість загострити рецептори краси. Бо дуже легко загубитися серед великої кількості різних, але подібних квітів. Тому завдання вибрати одну королеву і одну принцесу балу, яке пропонують відвідувачам організатори - не така проста справа. З іншого боку, це гарна нагода без зайвих зусиль перевірити здатність свого фотоапарату до макро-зйомки. Назви видів і інші деталі в такому випадку відходять на другий план - головне вдосталь понагинатися за красою.

Дуже багато фотографійCollapse )

Ялта. Дні 3-4
Цегляна стіна
zhuraf


Останні дні я провів в пошуках старої Ялти. Міста з котами, а також старими і новими тролейбусиками (так, зменшувальна форма потрібна, бо через вузькі, звивисті і завантажені вулички максимальна довжина ялтинських тролейбусів менша за звичні 12 м). Тролейбуси з'явилися тут 1961 року, коли для сполучення Південного берегу Криму з залізницею і аеропортом збудували тролейбусну лінію. 86-кілометровий маршрут "Сімферополь-Ялта" - найдовший тролейбусний маршрут у світі.

Стара Ялта - це залишками елегантної курортної забудови з дерев'яним різьбленим декором. Ці будиночки і вілли, як на мене, дуже поріднюють Ялту з Трускавцем. Щось є між ними схожого. Хоча Ялтинська яйла все ж набагато серйозніша за карпатські передгір'я...

Читати даліCollapse )