?

Log in

No account? Create an account
Цегляна стіна

zhuraf


Журнал Івана Вербицького


Previous Entry Share Flag Next Entry
Славутич: остання радянська утопія
Цегляна стіна
zhuraf
IMG_5919а

Славутич називають останньою радянською утопією. Це наймолодше місто України, яке вирішили будувати через 5 місяців після аварії на Чорнобильській АЕС, коли стало зрозуміло, що Прип'ять більше непридатна для життя людей. Спочатку місто планувалося збудувати на березі Дніпра, це робило б його ще більш крутим. Але там виявилися погані ґрунти, тому з природних переваг лишився тільки довколишній ліс.

В другій половині 80-х, коли Славутич планували, до радянських проектантів вже дійшло, що мікрорайони з багатоповерхівок - це не так вже й добре. Тому частина міста - це котеджі, а не багатоповерхівки. Через стислі терміни будівництво було всесоюзним: до нього залучили проектні інститути і будівельників з різних частин країни. Місто поділили на квартали, які розподілили між союзними республіками, точніше містами: Баку, Бєлгородом, Вільнюсом, Єреваном, Києвом, Ленінградом, Москвою, Ригою, Таллінном, Тбілісі. В Білорусі тоді було купа своїх проблем (однак вони побудували кілька магазинів), з Середньої Азії було вже аж надто довго везти будівельні матеріали (так, кожен використовував свої).

Директор місцевого музею називає Славутич пам'ятником Радянському Союзу - це справді останній масштабний проект, який реалізувався з претензією на створення ідеалу. Щоправда, невдовзі стався землетрус у Вірменії, тому частину ресурсів було переспрямовано на її відбудову. Як наслідок, не всі проекти зреалізувалися. Ідеал залишився недосяжним.

Згодом виявилося, що наявних кварталів замало (спочатку про закриття АЕС не йшлося і населення міста швидко зростало). Виник проект будівництва другого кільця кварталів, але вже без амбіцій створення ідеального. Так з'явилися Чернігівський і Добринінський (на честь Добрині Микитича, який за переказами мешкав десь в довколишніх лісах) квартали, однак вони куди більше нагадують звичайні (пост)радянські спальники, ніж спроби створення пізньорадянської утопії. Наступним буде Печерський квартал - на честь Антонія Печерського, який народився поруч в Любечі. Будівництво триває. Триває і перебудова. В часи капіталізму утопія пристосовується до потреб суспільства споживання і починає ставити пластикові вікна.

IMG_5922а

Кілька історичний фотографій і більш-менш повний огляд міста можна побачити, наприклад, тут. Я приїхав в Славутич заради дуже милого і крутого фестивалю кіно і урбаністики "86" (цими днями, до речі, в Києві будуть демонструвати найкраще з нього). Пішли погуляємо!



На горішній фотографії - частина Центральної площі (вона так і називається, правда спочатку носила ім'я Леніна). Це велика пішохідна зона, навколо якої розташовані об'єкти соціальної інфраструктури: готель, мерія, торговий центр, школа мистецтв, стадіон, а також кіноконцертний комплекс, в якому власне відбувався кінофестиваль.

1. Логотип фестивалю, виконаний художником кіноконцертного комплексу. Хіба це не круто? Зовсім скоро мальовані в такому стилі афіші можуть зникнути з наших міст.
IMG_6047а

2. Для порівняння - оригінал.
IMG_6051а

3. Логотип, до речі, створений за мотивами он тої будівлі з годинниковою вежею. Там на циферблаті зображено один з символів міста - алюзію на біблійську Зірку Полин, яку пов'язують з Чорнобилем (народна назва рослинки полин звичайний - чорнобиль).
IMG_6022а

4. Другий символ Славутича - білий ангел, скульптура якого нещодавно встановлена на Центральній площі.
IMG_5918а

5. Отже, Талліннський квартал, дерев'яні одноповерхові котежні.
IMG_5933а

6. Хіба не шик?
IMG_5937а

7. Естонська малоповерхівка.
IMG_5934а

8. Латвійські котеджі. Кажуть, під час розподілу житла орери на котежді давали в залежності від кількості дітей в сім'ї, а не айманої посади чи матеріального статусу.
IMG_5941а

9. Скажіть, чому в цьому будинку в Ризькому кварталі Славутича можна зробити поріг під'їзду в однин рівень з тротуаром, а у всіх інших будинках України це неможливо? Невже знущання з неповносправних є таким важливим для нас?
IMG_5942а

10. Десь так насправді я собі і уявляю Прибалтику (перепрошую за некоректний, як дехто вважає термін, але кращого незнаю)
IMG_5948а

11.
IMG_5955а

12. Передбачені підземні гаражі.
IMG_5958а

13. Перше, що разить око в Славутичі - мала кількість автомобілів. Вірніше, навіть не це. А те, що вони не посягають на весь міський простір включно з тротуарами і зеленими зонами. З іншого боку, в місті створена зручна інфраструктура пішоходів і велосипедів. Це мало би бути нормою насправді, але після Києва просто вражає.
IMG_5963а

14. Вільнюський квартал. Так, димарі.
IMG_5965а

15. Бєлгородський квартал.
IMG_5976а

16.
IMG_5981а

17. Велодоріжки.
IMG_5986а

18.
IMG_5987а

19. Ризький дитячий садочок.
IMG_5996а

20. Хіба не круто мати таку природу в дворі своєї п'ятиповерхівки?
IMG_6001а

21. Чи Україна це взагалі? Охайні одноповерхові будинки з квітниками в дворі. Рівна дорога і рівний тротуар. Та ще й ліхтарі з дротами під землею. Як таке ввзагалі можливо? Виглядає крутіше за будь-яке елітне котежне містечко під Києвом.
IMG_6002а

22. Знову ж таки. Чому ми не робимо великі вікна в кімнатах? Хіба не бажання мати велике вікно є однією з причин, чому люди шклять балкон? Виходить, що в нас немає ні нормальних великих вікон, ні нормальних балконів.
IMG_6010а

23. Проспект Дружби Народів.
IMG_6110а

24. Київський квартал. В ньому ще цікаві котеджі, але мені не вдалося їх пофотографувати. Як і Ленінгадський і Московський квартали.
IMG_6111а

25. Нумерація будинків відбувається за кварталами.
IMG_6059а

26. Котежді Бакинського кварталу, облицьовані природним камнем.
IMG_6060а

27. Національний мотив.
IMG_6061а

28. Чомусь подобається ця фотографія.
IMG_6067а

29. В Тбіліському кварталі всі котеджі початково були дуже крутими. Якщо я не помиляюся, зараз жоден з них не зберігся в первісному вигляді з пласким дахом і початковою конфігурацією вікон.
IMG_6068а

30. А це - грузинська багатоповерхівка.
IMG_6069а

31. Праворуч - азербайджанський будинок.
IMG_6072а

32. Від первісного вигляду бакинських котеджів теж місцями мало що залишилося.
IMG_6077а

33. Дитячий садочок.
IMG_6079а

34. Переходимо до Єреванського кварталу.
IMG_6082а

35. Тут кілька фішок.
IMG_6083а

36. Ставні від палючого сонця.
IMG_6098а

37. Цікаві декоративні елементи.
IMG_6107а

38. Є ще стаціонарні мангали в дворах (знову ж таки, чому всій іншій Україні слабо?), але я на них не натрапив.
IMG_6095а

39. Але основна фішка - це вірменський вулканічний туф, яким облицьовано всі будівлі.
IMG_6085а

40.
IMG_6096а


  • 1
Цiкаво, дякую за репортаж!

  • 1