?

Log in

No account? Create an account
Цегляна стіна

zhuraf


Журнал Івана Вербицького


Previous Entry Share Next Entry
Катедральна для людей
Цегляна стіна
zhuraf


"Відчуття форми, а точніше його брак - ось назва всіх наших нещасть. Ми не вміємо й не хочемо робити з життя мистецький твір. Наша бідність - тут не виправдання й не пояснення, а швидше наслідок. Ми не вміємо співіснувати з птахами, квітами і Скульптурами. Наші пам'ятники нагадують злих кровожерних ідолів, а обрані нами правителі - кримінальних мерзотників. Наші будинки, сади, площі (я вже не кажу: заводи, вокзали, летовища) вражені тяжким гріхом безформності. Усе, на чому ще може спинитися око, - полишене не нами, але нами занедбане і осквернене."
Юрій Андрухович, Вступ до географії


На жаль ця цитата інколи дуже справедлива для Львова. Від Австрії-Польщі ми мали подекуди гарну спадщину комфортного публічного простору. Вона ще зберігалася, вірніше до неї ще не доходили руки недбалих радянських містобудівників, бо їм було до великої міри цілком сіро-буро-малиново на ту нашу спадщину. Але вона на жаль, була дбайливо знищена чи остаточно занедбана нашими доблесними і незалежними українськими реконструкціями і покращеннями. Не маємо на кого нарікати - тепер самі собі господарі. Але було би ще краще, якби ми були добрими господарями, а не злоякісними занехаювачами.

Історичний центр Львова просто захлинається суцільними парковками. За ними не видно нашої архітектури. Часом ми ледве пролазимо поміж тими запаркованими де треба і де заборонено автівками. Ми дуже пишаємося своєю туристичною привабливістю, але часом наші гості ходять екскурсіями одною великою парковкою, споглядаючи то одні машини, то інші - вони ледве протискуються між них, так і не встигаючи підняти очі на те, що ми цінуємо. Людям неприродно дивитися в небо, люди зазвичай дивляться навколо себе. І бачать не всі ті собори, костели, палаци і скульптури - вони бачуть автівки, автівки і автівки. І нема на то ради. Ми донищили навіть той благоустрій, який нам залишив червоний радянський містобудівник.

На початку 20 століття дбайлива австрійська рука посадила біля Катедри деревця. Вони там росли ще років 40 тому, про що яскраво свідчить горішня фотографія. Тоді ми мали гарну площу з гарною архітектурою, з зеленню і вільним простором, де могло відпочити людське око. Зараз на цьому місці нічого не залишилося від тих дерев, а весь вільний простір заповнений машинами. Це одна з центральних площ міста, площа навколо однієї з найдавніших і найцінніших його пам'яток. Але ця площа не належить міщанам і туристам - людям; ця площа належить машинам. Близько 50 машин, які стоять там цілими днями, забрали в нас чудовий міський простір, який мав би бути нашим, публічним - на ньому могли б гуляти туристи, бавитися діти, цілуватися закохані і відпочивати літні люди. Там мигли би продавати львівські прецлі, там могли б сидіти міми, там могли б ходити дівчата з льодяниками - там могло б відбуватися все те, що вже таке для нас звичне і облюбоване нами - все те, що відбувається в публічному просторі. Натомість там приватна автостоянка, де 50 людей відібрали від нас місто. Серед іншого там стоянка міської ради. Пане мер, шановні депутати, поверніть наше місто! Замість стоянки там би могли бути лавочки, квіти і деревця, пішохідна зона - зона людей, а не машин - зона львів'ян, а не їхніх авт.

Катедральна 2.0 - це проект, який може повернути нам нашу площу. Давайте підтримаємо його!